ТОВ МОДУЛЬ-УКРАЇНА

Перспективи української металургії не дуже райдужні?

За підсумками року Україна може випасти з першої десятки світових виробників сталі

НА ПОЧАТКУ тижня World Steel Association опублікувала черговий рейтинг країн, що випускають металопродукцію. Результати складно вважати оптимістичними: серед 62 країн, які входять в список WSA, Україна вдається лише зберегти десяте місце. Беззмінним лідером світової металургії, як і раніше залишається Китай, який примудряється виплавляти майже половину світових обсягів: у квітні там виробили 60,5 млн. т стали при загальному випуску 128,3 млн. т. А за перші чотири місяці поточного року металурги Піднебесної видали 233,9 млн. т металу при світовому виробництві 503,9 млн. т.

Показник Україні на цьому тлі виглядає більш ніж скромно: результат за квітень - 2,52 млн. т сталі, за перший квартал поточного року - 10,5 млн. т. На одну сходинку вище у квартальному виробництві розташувалася Бразилія, на дві - Туреччина. Саме ці дві держави зуміли зробити ривок і випередити українських металургів, хоча в підсумковому рейтингу минулого року вони, а не українці замикають першу десятку.

Приклад Туреччини, яка зуміла покращити своє місце у світовій класифікації, може бути показовим у плані майбутнього вітчизняної металургії. Справа в тому, що ще недавно ця країна була великим імпортером українського прокату, але за рахунок будівництва нових потужностей змогла звести імпортну залежність до мінімуму. За десять років турки зуміли вдвічі наростити виробництво сталі. А в останні два роки істотно збільшити потужності по плоскому прокату, який вони традиційно купували в Росії та Україні.

Примітно, що зростання в Туреччині квартального виробництва і його падіння в Україну повністю збігаються і становлять відповідно плюс і мінус 11,4%. При цьому в найближчі чотири-п'ять років турки планують запустити нові виробництва ще на 15 млн. т. І Україна отримає потужного конкурента на ключових для своїх меткомбінатів ринках Європи і Близького Сходу.

Проблеми вітчизняних металургів не обмежуються турецькою експансією. Крім цієї країни радикально збільшити самозабезпеченість металом намір Іран. За словами президента Махмуда Ахманідежада, в найближчі чотири-п'ять років країна планує збільшити виплавку металу до 48 млн. т, притому що нинішні потужності становлять близько двадцяти, а річне виробництво - лише 14 млн. т. Близько 70% імпорту Ірану зараз забезпечують країни СНД - Росія, Україна і Казахстан. Тому очевидно, що амбіції Тегерана здатні серйозно вплинути на доходи найбільших підприємців цих держав.

Втім, членство українських металургів у світовій десятці вже цього року цілком може поставити під питання Італія, яка в першому кварталі відстала від нас лише на 705 тис. т. Та й подальший розвиток подій на металургійному ринку поки виглядає не дуже райдужним. «Уповільнення темпів зростання споживання загострить проблему надлишкових потужностей, оскільки, незважаючи на кризу, нові потужності продовжують вводитися достатньо високими темпами. У результаті незатребуваними ринком виявляться сталеплавильні потужності в обсязі 495 млн. т (проти 470 млн. т в 2011 році) », - вважає директор ДП «Укрвнешекспертіза» Володимир Власюк.

Для України цей сценарій негативний з тієї простої причини, що нові заводи будуються не для збільшення поставок за кордон, а для ліквідації дефіциту на місцевому ринку. А Україні якраз критично залежна від експорту сталі в такі регіони. При цьому на внутрішній ринок традиційно йде приблизно 20-25% від загального виробництва. Вплинути на цю ситуацію абсолютно ніяк не змогла навіть глобальна за українськими мірками підготовка країни до Євро-2012. Причина в тому, що в розвинених країнах левова частка металоспоживання припадає на споживчий сектор: автомобілі й побутову техніку. Але українські виробники машин і холодильників воліють підтримувати зарубіжних металургів. А держава, схоже, не хоче і не може нічого змінити.